Історія справи

Постанова ВГСУ від 09.02.2016 року у справі №910/10577/13
Постанова ВГСУ від 28.04.2015 року у справі №910/10577/13
Постанова ВГСУ від 30.07.2014 року у справі №910/10577/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року Справа № 910/10577/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Дунаєвської Н.Г.,Самусенко С.С. - доповідача,

розглянувши касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"на рішення та постанову господарського суду міста Києва від 07 жовтня 2014 року Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2015 рокуу справі№ 910/10577/13господарського судуміста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доЖитлово-будівельного кооперативу "Дарниця-2"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1. Публічне акціонерне товариство "Київенерго", 2. Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"простягнення 147 301 грн. 25 коп. за участю представників: від позивача: Драчова М.С., від відповідача: Кравець Д.М.,від третьої особи-1: Король О.М.

ВСТАНОВИВ:

30.07.2014 Вищим господарським судом України скасовано рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 у справі №910/10577/13 в частині стягнення з ЖБК "Дарниця-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 28397,67 грн. основного боргу, 811,91грн. інфляційних втрат, 1313,69 грн. 3% річних, 176,44 грн. пені та 613,99 грн. судового збору та передано справу №910/10577/13 в цій частині на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

За результатами нового розгляду рішенням господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/10577/13 (суддя Бондаренко Г.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 (судді: Михальська Ю.Б. - головуючий, Отрюх Б.В., Тищенко А.І.), позов задоволено частково, стягнуто з ЖБК "Дарниця-2" на користь ПАТ "АК "Київводоканал" 30266,24 грн. основного боргу, 811,91 грн. збитків від інфляції, 1313,69 грн. - 3% річних, 176,44 грн. пені. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Суди дійшли висновку про наявність правових підстав для застосування тарифів, встановлених розпорядженнями КМДА від 31.08.2009 №980 та від 30.11.2009 №1332.

Не погоджуючись із рішенням судів попередніх інстанцій, ЖБК "Дарниця-2" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати в частині задоволення позову, справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків, викладених у постанові ВГСУ від 30.06.2014, чим порушено ст. 11112 ГПК України, і застосовано тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА від 31.08.2009 №980 та від 30.11.2009 №1332, які не зареєстровані в Київському міському управління юстиції, а отже не набрали чинності.

Розпорядженням секретаря першої судової палати ВГСУ від 30.03.2015 у зв'язку з перебуванням судді Татькова В.І. у відпустці у справі №910/10577/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач). Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.03.2015 касаційну скаргу у справі №910/10577/13 прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає її необґрунтованою та просить залишити судові рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Розпорядженням секретаря першої судової палати від 20.04.2015 у зв'язку з виходом судді Татькова В.І. з відпустки у справі №910/10577/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Самусенко С.С. (доповідач), Татьков В.І. Ухвалою ВГСУ від 21.04.2015 розгляд касаційної скарги відкладено. Розпорядженням заступника секретаря першої судової палати від 27.04.2015 у зв'язку з перебуванням судді Татькова В.І. у відпустці у справі №910/10577/13 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Плюшко І.А., судді Дунаєвська Н.Г., Самусенко С.С. (доповідач).

ЖБК "Дарниця-2" подало до суду клопотання про залучення до справи розрахунку заборгованості з урахуванням постанов НКРЕ та розпорядження КМДА №851 від 03.06.1999.

ПАТ "АК "Київводоканал" подало суду пояснення по справі, в яких стверджує, що розпорядження КМДА №980 від 31.08.2009 є чинним.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, відповідача та третьої особи-1, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі договору №9778/4-14-С від 28.12.2001 ПАТ "АК "Київводоканал" як постачальником надавались послуги ЖБК "Дарниця-2" як абоненту з водопостачання та водовідведення. Зокрема, суди встановили, що відповідачем спожито послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.06.2010 по 31.08.2012 в обсязі 168 040, 00 куб. м. по коду № 2-883.

Згідно п.2.2 договору абонент зобов'язався сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору.

Надані за договором послуги були оплачені відповідачем в період з 01.06.2010 по 31.08.2012 лише частково на суму 370 711, 58 грн.

Направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені колегія суддів касаційної інстанції погодилась з попередніми судовими інстанціями про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу за період з 01.06.2010 по 31.08.2012, включаючи інфляційні втрати, 3% річних та пеню. При цьому, ВГСУ зазначив, що попередні інстанції дійшли помилкового висновку з приводу того, що розпорядження КМДА, як виконавчого органу Київради, щодо встановленні цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації. Тому касаційна інстанція дала вказівку господарським судам при новому розгляді даної справи в частині розміру заборгованості належним чином дослідити питання, чи набрали чинності розпорядження КМДА, на підставі яких нараховувалась позивачем плата за послуги з водопостачання та водовідведення та визначити суму боргу з урахуванням встановлених обставин та норм права.

Разом з тим, касаційна інстанція погодилась із судами щодо застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості тарифів, встановлених наведеними у розрахунку постановами НКРЕ.

За ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Господарські суди не дотрималися наведеної норми процесуального права.

При новому розгляді справи господарські суди попередніх інстанцій встановили, що при розрахунку вартості послуг із водопостачання та водовідведення води позивач враховував тарифи, встановлені розпорядженням КМДА від 31.08.2009 №980 та розпорядженням КМДА від 30.11.2009 №1332, а також тарифи, встановлені постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України №58 від 20.01.2011 та №82 від 10.02.2012.

Також господарські суди попередніх інстанцій встановили, що розпорядження КМДА від 31.08.2009 №980 та від 30.11.2009 №1332 не зареєстровано в передбаченому законом порядку.

Апеляційний господарський суд встановив, що постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі № 2-а-118/11, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 у справі №2-а-118/11 (2а/761/4/14), визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття розпорядження КМДА №980 від 31.08.2009. Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 у справі № 2а-1888/10, визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття розпорядження КМДА № 1332 від 30.11.2009.

Встановивши вказані обставини суди обох інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність підстав для застосування встановлених даними розпорядженнями тарифів.

З такими висновками колегія суддів касаційної інстанції погодитись не може, вважає їх помилковими та такими, що прийняті з порушенням норм права.

Згідно ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За змістом підпункту 2 пункту "а" частини першої статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку та межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Наведене кореспондується із положеннями підпункту 4 частини першої статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", частиною третьою статті 20 Закону України "Про теплопостачання" щодо засад формування органами місцевого самоврядування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.

За змістом статей 14, 16 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в м. Києві є зосередження у КМДА функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.12.2003 №21-рп/2003 вказав, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, які є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Відповідно до статті 1 Указу Президента України №493/92 від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Такі нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Згідно пункту 1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 №731, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

Згідно з абзацом другим пункту 15 Положення нормативно-правові акти, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються такими, що не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

Системний аналіз наведених норм права в контексті конкретних обставин справи дає підстави дійти наступного висновку. Якщо голова КМДА, посада якого поєднує в одній особі повноваження керівника органу державної влади і керівника виконавчого органу міської ради, видає нормативно-правовий акт з питань, які організаційно віднесені до відання органів місцевого самоврядування, як-от щодо питань встановлення та/чи затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, і виражає його у формі розпорядження як одного з виду актів органу державної влади, то такі розпорядження підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Аналогічний підхід до застосування норм права, які регулюють відносини з питань державної реєстрації нормативно-правових актів, виданих Київським міським головою, Верховний Суд України висловлює у постановах від 28.11.2011 у справі №21-246а11 та від 02.12.2014.

За ст.11128 ГПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано вказівок Вищого господарського суду України, викладених в постанові від 30.07.2014, чим порушено норми ст.11112 Господарського процесуального кодексу України та не дотримано викладених вище норм законодавства.

Згідно ч.1 ст.47 Господарського процесуального кодексу України судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами процесуального законодавства рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Судами не розмежовано сум, які стягнуто на підставі постанов НКРЕ, а які на підставі незареєстрованих розпоряджень КМДА.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції згідно ст.1117 ГПК України не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з недотриманням наведених вище норм, з огляду на межі перегляду справи в касаційному порядку, рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді цієї справи господарським судам слід врахувати, що розпорядження КМДА, які не зареєстровано у встановленому законом порядку, не набрали чинності, і не можуть бути застосовані.

При цьому, слід врахувати, що касаційна інстанція погоджується із судами щодо застосування позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості тарифів, встановлених наведеними у розрахунку постановами НКРЕ.

Судам слід належним чином дослідити розрахунки, надані сторонами, та визначити суму позовних вимог, що підлягають задоволенню, враховуючи тарифи, встановлені розпорядженнями КМДА, які зареєстровано в установленому порядку, та постановами НКРЕ з урахуванням меж позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ЖБК "Дарниця-2" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 07.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №910/10577/13 скасувати.

Справу №910/10577/13 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: Н. Дунаєвська

С. Самусенко